Коли вольфрам нагрівається, він проявляє ряд цікавих властивостей. Вольфрам має найвищу температуру плавлення з усіх чистих металів, понад 3400 градусів за Цельсієм (6192 градуси за Фаренгейтом). Це означає, що він може витримувати надзвичайно високі температури без плавлення, що робить його ідеальним матеріалом для застосувань, які вимагають високотемпературної стійкості, наприклад, нитки розжарювання,нагрівальні елементита інше промислове використання.

При високих температурах вольфрам також стає високостійким до корозії, що робить його придатним для використання в середовищах, де інші метали розкладаються. Крім того, вольфрам має дуже низький коефіцієнт теплового розширення, тобто він не розширюється або стискається значно під час нагрівання чи охолодження, що робить його корисним у додатках, які вимагають стабільності розмірів при високих температурах. Загалом, коли вольфрам нагрівається, він зберігає свою структуру цілісність і демонструє унікальні властивості, які роблять його надзвичайно цінним у широкому діапазоні застосування при високих температурах.

Вольфрамовий дріт є широко використовуваним матеріалом у сфері електроприладів, освітлення тощо. Під час тривалого використання він може розширюватися через вплив високої температури. Вольфрамовий дріт зазнає розширення і стиснення при зміні температури, що визначається його фізичними властивостями. При підвищенні температури молекулярний тепловий рух вольфрамового дроту посилюється, міжатомне притягання слабшає, що призводить до незначної зміни довжини вольфрамового дроту, тобто виникає явище розширення.

Розширення вольфрамового дроту лінійно залежить від температури, тобто зі збільшенням температури розширення вольфрамового дроту також збільшується. Зазвичай температура вольфрамового дроту залежить від його електричної потужності. У загальному електрообладнанні вольфрамовий дріт зазвичай працює при температурі 2000-3000 градусів Цельсія. Коли температура перевищує 4000 градусів, розширення вольфрамового дроту значно збільшується, що може призвести до пошкодження вольфрамового дроту.

Розширення вольфрамового дроту викликано посиленням теплового руху молекул і збільшенням частоти атомних коливань після нагрівання, що послаблює тяжіння між атомами і призводить до збільшення атомної відстані. Крім того, на швидкість розширення та розслаблення вольфрамового дроту також впливають зміни напруги. За нормальних обставин вольфрамовий дріт піддається впливу полів напруги в різних напрямках, що призводить до різних ситуацій розширення та стиснення при різних температурах.

Зміна температури вольфрамового дроту може спричинити явище розширення, а величина розширення пропорційна температурі та на неї впливають зміни напруги. При проектуванні та виготовленні електрообладнання необхідно контролювати робочу температуру та напругу вольфрамового дроту, щоб уникнути надмірного розширення вольфрамового дроту у високотемпературному середовищі та пошкодження.